Кажуть, людське життя треба ділити не на етапи по віку, а на етапи “по Фрейду”: перший поцілунок, перший секс, і щось там далі.
Так от, можна провести дуже адекватну паралель між цими етапами в житті і графічними редакторами на комп’ютері. Не пам’ятаю, що конкретно навело мене на думку про такий фетиш, та, тим не менше, в цьому щось є (можливо вплив Пєлєвіна і Бегбедера з їхніми неадекватними описами-порівняннями).
Неодноразово чув від дівчат, що саме перший поцілунок визначив, як вони цілуються тепер (пацани, цілуйте дівчаток ніжно, бо потім вашим/іншим губам буде просто Хіросіма і Нагасакі).
Аналогічно, перший графічний редактор, з яким мене познайомили — суперкрутий редактор всіх часів та народів! Зустрічайте, Microsoft Paint! Можу спорити з багатьма людьми на різні теми, та mspaint.exe буду відстоювати довго. Жодна інша програма не дозволяє мені з такою легкістю і швидкістю вирізати кусок скріншота чи картинки з нету. Жодну інші програму я не можу запустити з такою блискавичною швидкістю на будь-якій Windows-машині і знати, що вона запуститься і не впаде. О,ці [Win]+R -> mspaint -> [Enter]. Руки пам’ятають цю послідовність навіть в темноті, при виключеному світлі. А перетягування частин картини з прозорим фоном.. ммм.. воно дасть фори всім.
Схожа ситуація і з чимось серйознішим. В один момент, тобі потрібно щось більше, ніж просто mspaint. Він класний, та ти відчуваєш невимовну тягу до масок, фільтрів і інших тонкостей обробки зображень. Тут смаки графічних фетишистів розходяться. Колись мені подарували диск з редактором PrintArtist. Кліпарт+простий векторний редактор. В ньому я зробив чимало привітальних відкриток важливим для мене людям. Хоча він старий як світ (~2003), та він був дуже простий, і, водночас, неймовірно потужний. Щось схоже на невидимий міст поміж простим і складним. Поцілунки на грані фальшу, легкий петтінг.
Настає момент, коли об’єднані елементики з кліпарту формують більш-менш грандіозні картини, витвори бурної фантазії. Тут я познайомився з Macromedia Fireworks. Так, з цією крихіткою я познайомився ще у ті часи, коли вона носила прізвище Macromedia. У нас закрутився грандіозний роман. Що ми тільки разом не витворяли. Було багато цікавого і неочікуваного, перший солідний заробіток. День за днем я все глибше і глибше занурювався у її великий набір функцій, гладив її шорткатами, старався не відриватись від мишки, крутячи скролл у різні сторони.
Йшов час, ми обоє дорослішали. Fireworks змінила прізвище на Adobe. Все, що колись здавалось неможливим і складним, розтануло у потоці емоцій та думок. Дії викристалізовувались у добре продумані патерни. Я знав, куди слід натиснути для отримання бажаного результату і Fireworks відповідала мені взаємністю, доставляючи візуальні задоволення своїми барвистими фільтрами та шумами.
Перший серйозний редактор — як перші серйозні відносини, а перша серйозна картинка в ньому — як перший секс: косо, криво, з хвилюваннями, але результат є. І він не може не радувати.
А потім я познайомився з Linux. Я перестав користуватись Fireworks. Я старався подружити її з Linux’ом, та вона не піддавалась. InkScape, GIMP — всі здавались складними і чужими. Короткотривалу радість приносила Pinta (аналог mspaint?), та вона вилітала і з буфером в неї не все було впорядку. Час від часу, вони допомагали досягати результату, та більше дратували, ніж приносили задоволення.
Сьогодні я знову згадав про Fireworks, відкрив цю крихітку. Серце наповнилось теплом проведених разом вечорів, в пам’яті промайнули спільні проекти та її неймовірний вклад і пристрасть у боротьбі за їхнє виконання. Вона не гаяла часу дарма, стала соліднішою, серйознішою. Окремі риси зовнішності зазнали незначних змін, та, здається, все на краще. Сьогодні ми зустрілись у великому розширенні на полі широкоформатного монітора. У нас було безліч простору для того, щоб пригадати давні вміння. Це, взагалі-то, як їзда на велосипеді. Ти забуваєш, якщо довго ним не користуєшся; та достатньо лише сісти і закрутити педалі у ритмі серця, і все стає на свої місця: притуплюються непотрібні відчуття, зростає концентрація. З найпотаємніших закаулків мозку назовні пробиваються спогади, таланти та вміння. Згодом, ти вже не їдеш — ти летиш крізь вітер у сонячному промінні, розтинаючи простір навколо себе.
Сьогодні ми досягли цілі. Здається, все пройшло гладко і на порядок структурованіше, вище. На неї вплинули десятки UI/UX дизайнерів та адептів Adobe культури. У мене з’явились мінімальні звички розбиття великих завдань на набір простих, менших цілей, які разом формують щось вище, ідейно наповнене Ціле.
Вона прекрасна, оця Fireworks.
Волонтером бути просто. Головне: бажання і ціль.
