Враження від волонтерського табору

Заміський будиночок мера Майнца

Привіт!

Мене звати Андрусів Остап. Рік назад ми з другом вирішили взяти участь у міжнародному волонтерському обміні.

Мушу визнати, що цей табір залишив у моєму житті серйозний відбиток. Вражень повно, а емоції, хоч і вщухли за рік, та всеодно стає тепло на душі, коли facebook випадково покаже сторінку друга з волонтерського табору.

Я завжди любив волонтерство через те, що воно дозволяє зовсім невідомим між собою людям об’єднатись задля загальної мети, зробити щось разом, зробити щось корисне. Взамін, отримати неочікуваний досвід, нові тісні знайомства, різні безцінні “плюшки” і, зрештою, якщо вона існує, покращити свою карму Волонтером бути просто. Головне: бажання і ціль.

Нашою метою була пригодницька поїздка за кордон, тому, взнавши про Юніон-Форум, ми сіли та 2 ночі уважно вибирали табори. Після подачі усіх документів, нас затвердили до участі у таборі в Майнці (це 300000+ місто біля Франкфурта-на-Майні).

Ми придумали собі досить цікавий спосіб дібратись до місця призначення. Оскільки віза відкривались за 2 дні до початку табору, то прилетівши літаком з Жешува до Франкфурт-Хана, ми сіли на автобус і поїхали гуляти в Люксембург.

Після Люксембурга, ми приїхали до табору, де нас зустріли інші волонтери. Табір проходив на околицях міста Майнца, а саме на території Старої Цегельні (Alte Ziegelei). До 1972 року, це була діюча цегельня, але потім запаси глини вичерпались, і її закинули. Кілька років цегельня пропадала, її розграбовували і розносили по клаптиках. Але у 1978 місто Майнц вирішило викупити цю територію, щоб зробити на ній місце відпочинку жителів і гостей міста та своєрідний центр дитячої майстерності, на зразок нашої Погулянки. Оскільки будівля і прилеглі території були в страшному стані, то люди з сусіднього району збирались на вихідних, відновлювали її і пили чай-каву-пиво. Згодом, з’явилась ідея оргінізувати міжнародний workcamp. І ось уже впродовж останніх 30 років місто Майнц збирає волонтерів з усього світу.

У 2011-му нас було всього 12 волонтерів з 8 різних країн: Тайвань, Південна Корея, Іспанія, Франція, Туреччина, Німеччина, Латвія і Україна. Усі ми старались спілкуватись англійською, та до кінця табору кожен знав кілька слів з інших мов. Нашим кемп-лідером була дівчинка з Латвії, і нам з другом дуже сподобалось те, що з першого дня і до кінця табору ми спілкувались з нею виключно мовою табору: англійською, хоча ми всі троє прекрасно розуміли російську. Однією з цілей поїздки було бажання вдосконалити свою іноземну. З англійською так не вийшло, а от німецької згадав чимало.

День волонтера досить насичений. Наш розпорядок був простим: вставали о 8-ій, працювали до 14-ої. Після цього в нас був вільний час, який ми тратили на всеможливі розваги. Робота полягала у відновленні стін майстерень цегельні. Після першого дня Енріко (менеджер цегельні) називав нас двох Ukrainian Destruction Team. Ми були неперевершеними у руйнуванні старих непотрібних об’єктів і це приносило нам масу задоволення! Робота переривалась на ланч і обід. Доречі, про їжу. Щодня, 2-оє людей з групи очолювали kitchen-team і займались лише харчуванням. Ми старались зробити так, щоб всі готували блюда своїх місцевих кухонь. На український вечір ми з другом зробили 5кг дерунів. Після цього, я вирішив, що більше ніколи не тертиму картоплю на терці.

Майнц лежить на Рейні та знаходиться недалеко від Візбадена та Франкфурта. За час табору ми прокатались по Рейну та його околицях, подивились на величезну кількість замків і виноградників на його берегах. Їздили автобусом кілька разів у Візбаден — відпочинковий курорт з мінеральними водами — локальна версія нашого Трускавця, але замість Жигулів там по місту їздять Порше. На довго запам’ятається подорож у Франкфурт, хоча вона і не була дуже вдалою, та ми отримали масу класних вражень!

У самому Майнці, нам, як волонтерам, видали персональні картки гостей міста, які давали нам безплатний доступ до величезної кількості музеїв, відкритих басейнів і інших цікавих місць. Майнц — студентське місто, тому там достатньо пабів і клубів. Щовечора, якщо нам набридали ігри в таборі, то ми їхали відриватись туди.

Закінчили проект

3 тижні, відведені на табір, пролетіли неймовірно швидко. Останні кілька днів всі ходили трохи пригніченими, тому що розуміли, що кінець вже близько. Згодом, один за одним, табір залишили майже всі волонтери. Ми покидали цегельню одними з останніх. Передати враження і емоції фотками, відео і розповідями нереально. Щоб це відчути, варто з’їздити в таку подорож. Варто пережити це самому! Тепер у кожного з нас є друзі у 8-ми країнах світу. Ніхто не знає, коли і де у світі ми зустрінемось та чи зустрінемось взагалі, але коли бачиш у facebook’у сторінку волонтера, то до серця прилинає тепло, а в пам’яті зринають обриси проведених разом днів. Ці люди зробили моє літо несхожим на інші, і я безмежно їм за це вдячний!

Проголосувати за враження на конкурсі можна тут:

1. Додатись до групи: http://vk.com/club21448355
2. Голосуйте за [Ukrainian Destruction Team (Німеччина)] vk.com/topic-21448355_25994108

Гарного усім літа!